Під’їзд до ділянки

Питання: Доброго дня! В 2010 році моя сім'я придбала земельну ділянку, яку згодом приватизувала. Проте користуватися нею не можемо, так як під'їзд до даної ділянки не передбачено. Попередній власник проїзджав використовуючи земельну ділянку сусідки, нам же вона відмовила у наданні проїзду. Ми звернулися до сільської ради із заявою про надання нам під'їзду до нашої земельної ділянки. Однак сільська рада нам відмовила зіславшись на те, що даний під'їзд не передбачений у плані та порекомендувала звернутись до суду. Звернувшись до юридичної консультації нам пояснили, що звертатись до суду марна справа, так як суд відмовить нам у задоволенні позову тому що земельна ділянка сусідки є не приватизованою, а тому не є її власністю. Порадьте, будь ласка, чи все таки може врегулювати даний спір сільська рада без звернення до суду? І що необхідно робити якщо сільська рада нам відмовляє? Заздалегідь вдячні за надану відповідь.
Відповідь:

У вирішенні вашого питання може допомогти укладення земельного сервітуту.  При цьому слід виходити з наступного.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України (ЗКУ) право   земельного  сервітуту  -  це  право  власника  або землекористувача  земельної  ділянки  на   обмежене   платне   або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення  земельного  сервітуту не веде до позбавлення власника  земельної  ділянки,  щодо  якої  встановлений  земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Власники або   землекористувачі   земельних   ділянок  можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як, зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (стаття 99 ЗКУ). Разом з тим, перелік видів права земельного сервітуту, наведений в статті 99 ЗКУ, не є вичерпним. Власники та користувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення й інших земельних сервітутів.

Стаття 100 ЗКУ передбачає, що  сервітут   може   бути  встановлений  договором,  законом, заповітом або рішенням суду.  Земельний сервітут може бути  встановлений  договором  між особою,  яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про  встановлення   земельного   сервітуту   підлягає державній   реєстрації  в  порядку,  встановленому  для  державної реєстрації прав на нерухоме майно.

З наведеної вами інформації вбачається, що ваша сусідка не є власником сусідньої земельної ділянки, а отже ця ділянка є власністю територіальної громади і розпорядження нею здійснює сільська рада. Таким чином, питання насамперед слід спробувати врегулювати з сільською радою. Для цього рекомендується звернутись із письмовою пропозицією про встановлення земельного сервітуту і укладення відповідного договору із сільською радою. Для встановлення земельного сервітуту на вимогу власника земельної ділянки виготовляється відповідна технічна документація, а тому посилання сільської ради на те, що проїзд не передбачений в плані, не є підставою для відмови в  укладенні такого договору.

Однак, для укладення договору про встановлення земельного сервітуту потрібно волевиявлення (бажання) обох сторін. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови із сільською радою, питання справді може бути вирішено в судовому порядку.

Не можемо погодитись з тим, що звертатись до суду марно. Для звернення до суду потрібно визначити правильно предмет позову та позовні вимоги. У цьому випадку до суду слід звертатись з вимогою про встановлення земельного сервітуту, зазначивши, на яких умовах ви вимагаєте його становлення (наприклад, платний чи безоплатний, строковий чи безстроковий, його площа тощо). До заяви слід додати докази права власності на земельну ділянку, а також матеріали, які підтверджують попереднє звернення до сільської ради та її відповідь на ваше звернення (якщо такі є в наявності).  

 

Примітка: відповідь станом на 03 липня 2012 року, підготувала  Наталія Белічук.