Право оренди землі і право земельного сервітуту

Необхідність розмежування понять право оренди землі та права земельного сервітуту часто виникає тому, що не всі чітко усвідомлюють різницю між вказаними правовими інститутами у земельному праві.

За своєю правовою сутністю сервітутне користування відрізняється від користування на правах оренди, а тому право оренди і право сервітуту не можна ототожнювати.

Стаття 401 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає сервітут як право користування чужим майном, яке може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Поняття «оренди» для господарюючих суб’єктів регулюється ст. 283 Господарського кодексу України,  де зазначено, що  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно (до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України).

 

Основні відмінності оренди земельної ділянки від земельного сервітуту:

 

Оренда земельної ділянки

Земельний сервітут

Оренда земельної ділянки може бути тільки строковою (ч. 4 статті 93 Земельного кодексу України (ЗКУ).

 

Земельний сервітут може бути як строковим, так і постійним (ч.2 статті 98 ЗКУ).

За договором оренди земельна ділянка передається тільки за плату (ч. 1 статті 93 ЗКУ). 

Сервітут може встановлюватися, як на платній так і на безоплатній основі (ч. 1 статті 98 ЗКУ).

 

Оренда землі відбувається на підставі договору (ч. 1,4 статті 124 ЗКУ).  

Право земельного сервітуту може виникати на підставі закону, договору, рішення суду і за заповітом (ч. 1 статті 100 ЗКУ).

 

Після передачі майна в оренду власник (орендодавець) позбавляється права користування таким майном (ч. 1 статті 93 ЗКУ).

 

Сервітут не позбавляє власника права володіння, користування та розпорядження майном (ч. 3 статті 98 ЗКУ).

Підстави припинення права оренди землі відмінні від підстав припинення сервітуту (стаття 141 ЗКУ, стаття 31 Закону України «Про оренду землі»).

 

Підстави припинення права сервітуту відмінні від підстав припинення оренди землі (стаття 102 ЗКУ).

Оренда передбачає для орендаря усі права щодо володіння та користування об’єктом оренди, права орендаря не можуть бути обмежені власником (ст. 24,25 Закону України «Про оренду землі»).

 

Сервітут передбачає користування в межах прав, що надаються власником, тому за своєю юридичною природою такі права є обмеженими речовими правами (ч. 1 статті 403 ЦКУ).

При оренді землі земельна ділянка вибуває (тимчасово) із володіння власника (ч. 1 статті 93 ЗКУ).

При встановленні земельного сервітуту земельна ділянка не вибуває із володіння власника (ч. 5 ст. 403 ЦКУ, ч. 3 статті 98 ЗКУ).

 

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі  продаватися  на  земельних  торгах,  а також передаватися у заставу,   спадщину,   вноситися  до  статутного  фонду  власником земельної   ділянки (ч.5 статті 93 ЗКУ, ч. 1 статті 134 ЗКУ).

Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не  може  передаватися  будь-яким  способом  особою,  в інтересах   якої  цей  сервітут  встановлено,  іншим  фізичним  та юридичним особам (ч.2 статті 101 ЗКУ, ч. 4 ст. 403 ЦКУ).

 

Передача в  оренду  земельних  ділянок,  що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів (ч.2 статті 124 ЗКУ).

Земельний сервітут встановлюється  договором, законом, заповітом або рішенням суду без проведення земельних торгів (ч. 1 статті 100 ЗКУ, ч. 4 ст. 403 ЦКУ).

 

Таким чином, вказані вище відмінності підтверджують, що оренда землі та земельний сервітут – різні за своєю правовою сутністю інститути земельного права, які не можуть бути ототожнені.

Договір земельного сервітуту за своєю природою, відповідно до чинного земельного законодавства, не є і не може бути прирівняним до договору оренди землі. До договору земельного сервітуту не може застосовуватись порядок укладення договору оренди землі, не може застосовуватись норма щодо обов’язкового проведення земельних торгів, оскільки порядок встановлення земельних сервітутів (стаття 100 ЗКУ) земельних торгів не передбачає.

 

Примітка: консультація станом на 11.10.2010 р.